2С19 «Мста-С»

2С19 «Мста-С»
2С19 на параді на честь дня Незалежності України, 2008 рік
Тип	самохідна гаубиця
Історія використання
На озброєнні	з 1989
Війни	Друга російсько-чеченська Війна на сході України Російське вторгнення в Україну (з 2022)
Історія виробництва
Розробник	Уралтрансмаш ОКБ-2
Виробник	СРСР  Росія
Виготовлення	з 1983
Виготовлена кількість	понад 500
Характеристики
Вага	42 т
Довжина	6 040 мм
Довжина ствола	47 калібрів
Ширина	3 380 мм
Висота	3 350 мм
Обслуга	5
Калібр	152-мм 2А64 нарізна
Підвищення	−4…+68°
Траверс	360°
Дальність вогню
Ефективна	6,5…29,06
Приціл	1П22, 1П23, ПЗУ-5
Броня	стальна, катана, протикульова
Головне озброєння	гаубиця боєкомплект: 50
Другорядне озброєння	1 × 12,7-мм НСВТ
Двигун	В-84А Виробник: ЧТЗ Марка: В-84А Тип: дизельний Максимальна потужність: 780 к.с. (573,5 кВт ) Конфігурація: V-подібний Циліндрів: 12 Охолодження: рідинне Тактність (число тактів): 4 Рекомендоване паливо: ДЛ, ДЗ, ДА
Дорожній просвіт	450 мм база: 4 520 мм колія: 2 800 мм
Швидкість	шосе: 60 км/год
Прохідність	брід: 1,2 м
2С19 «Мста-С» у Вікісховищі

2С19 «Мста-С» (індекс ГБТУ — об'єкт 316, за класифікацією НАТО — M1990 «Farm») — радянська і російська 152-мм дивізійна самохідна гаубиця. Розроблена на Уральському заводі транспортного машинобудування. Головний конструктор САУ — Ю. В. Томашов, 152-мм гаубиці 2А64 — Г. І. Сергєєв.

САУ 2С19 призначена для знищення тактичних ядерних засобів, артилерійських і мінометних батарей, танків та іншої броньованої техніки, протитанкових засобів, живої сили, засобів ППО і ПРО, пунктів управління, а також для руйнування польових фортифікаційних споруд та перешкоджання маневрам резервів противника в глибині його оборони.

Може вести вогонь по спостережуваних і неспостережуваних цілях із закритих позицій і прямим наведенням, включаючи роботу в гірських умовах.

При стрільбі використовуються як постріли з боєукладання, так і при подачі з ґрунту.

2С19 «Мста-С» була прийнята на озброєння артилерійських полків мотострілецьких і танкових дивізій Радянської армії в 1989 році

Вперше була представлена широкому загалу на авіасалоні в місті Жуковському в серпні 1992 року.

Створення

Головним розробником 2С19 був призначений Уральський завод транспортного машинобудування, гаубиця 2А64 проєктувалася в ОКБ-2. У 1983 році був виготовлений перший макетний зразок, а в листопаді цього ж року було завершено виготовлення дослідного зразка, який протягом 1984 року на Ржевському полігоні проходив випробування. Спочатку САУ 2С19 розроблялася на базі танка Т-72, проте в ході випробувань були виявлені серйозні недоліки, серед яких було велике розгойдування при стрільбі. Для усунення зауважень було прийнято рішення від бази танка Т-72 залишити геометрію корпусу, двигун, трансмісію і приводи керування. При цьому торсіони і котки ходової частини САУ були замінені на нові, розроблені на базі танку Т-80. Після усунення зауважень до 1986 року були виготовлені 6 самохідних гаубиць 2С19 початкової партії. Виготовлені САУ були відправлені на державні, а потім на військові випробування. Після завершення військових випробувань і доробок виявлених недоліків у 1989 році самохідна гаубиця 2С19 «Мста-С» була прийнята на озброєння Радянської армії.

До початку 2008 року самохідні гаубиці 2С19М1 були прийняті на озброєння та почали надходити до російської армії. Відповідно був розроблений і експортний варіант з неофіційним найменуванням 2С19М1-155.^[2] У грудні 2012 року стало відомо про нову модернізовану САУ 2С19М2, перша партія більш 35 шт. поставлено було у 2013 році.^[2]

Конструкція

Броньований корпус і башта

2С19 "Мста-С" виконана за баштовою схемою. Корпус машини за геометрією подібний до корпусу танка Т-72, зварений зі сталевих броньових катаних листів і розділений на три відділення: відділення управління, бойове та силове (моторно-трансмісійне). У передній частині посередині корпусу розташоване місце механіка-водія з органами управління шасі. У середній частині знаходиться бойове відділення. На даху корпусу на кульковий погон діаметром 2444 мм встановлена зварна башта. Маса башти без боєкомплекту складає 13,5 тонни. У ній встановлено гармату 2А64, а також місця екіпажу. По правому борту у передній частині башти розміщується сидіння командира, по лівому борту у передній частині встановлено сидіння навідника та прицільні пристрої. За навідником та командиром розміщено два місця для заряджаючих. У кормовій частині башти встановлено два механізовані конвеєри із зарядами та снарядами. Під баштою на дні корпусу розташована платформа підлоги, що обертається, закріплена до погону чотирма трубами. Подача укладання може здійснюватися з ґрунту через спеціальний механізований лоток, що подає, розташований зовні на кормі башти. Додаткові конвеєри подачі боєприпасів із ґрунту дозволяють вести стрільбу без витрати внутрішнього боєприпасу. У похідному положенні один з них розміщується на башті, інший забирається всередину. У кормовій частині корпусу САУ знаходиться моторно-трансмісійне відділення, аналогічне такому ж на танку Т-72. Бронювання САУ 2С19 забезпечує протикульовий та протиосколковий захист екіпажу. Товщина листів корпусу та башти складає 15 мм. ^[3].

Озброєння

Основним озброєнням САУ 2С19 є 152-мм гармата 2А64 зі скорострільністю 7— 8 пострілів на хвилину. Довжина — 47 калібрів. Гармата повністю уніфікована за балістичними характеристиками і боєприпасами із 152-мм буксированою гарматою 2А65 «Мста-Б». Возимий боєкомплект САУ 2С19 складає 50 штатних пострілів. Максимальна дальність стрільби осколково-фугасним снарядом становить 24,7 км, при стрільбі активно-реактивним снарядом вона зростає до 29 км.

В якості додаткового озброєння на поворотній башточці командира встановлений 12,7-мм кулемет НСВТ.

Боєкомплект

В основний боєкомплект 2C19 входять осколково-фугасні снаряди 3ОФ45 із максимальною дальністю стрільби в 24,7 км, снаряди 3ОФ64 с покращеною ефективністю, осколково-фугасні снаряди 3ОФ61 з газогенератором, а також нові касетні снаряди 3-О-23. Крім того, 2С19 може використовувати всі боєприпаси для гаубиці Д-20 і САУ 2С3 «Акація». Штатний боєкомплект САУ 2С19 складають 20 осколково-фугасних і 30 активно-реактивних снарядів.^[4]

Номенклатура снарядів

Двигун і трансмісія

В 2С19 встановлено V-подібний 12-циліндровий двигун потужністю 780 к.с. Крім дизельного палива, двигун має можливість роботи на гасі марок ТС-1, Т-1 і Т-2.

Трансмісія механічна коробка передач, з бортовими планетарними коробками передач (БКП). Має сім передніх та одну задню передачу. Максимальна швидкість руху на сьомій передній передачі становить 60 км/год.

Модифікації

• 2С19М1 — встановлена супутникова навігація, нова система керування вогнем «УСПЕХ-С».^[5][6]
• 2С19М2 — встановлена нова автоматизована система управління вогнем, також є можливість застосування цифрових електронних карт, знижена помітність в радіолокаційному, тепловому і оптичному діапазонах, встановлений кондиціонер, збільшена прицільна скорострільність до 10 пострілів в хвилину, поліпшена точність наведення.^[7]

Оператори

•  Азербайджан — укладено контракт з Росією у 2011—2012 роках на постачання 18 одиниць 2С19 «Мста-С». Постачання розпочато в 2013 році
•  Білорусь — 12 одиниць 2С19, станом на 2013 рік
•  Венесуела — 48 одиниць 2С19, станом на 2013 рік
•  Грузія — 1 одиниця 2С19 на зберіганні, станом на 2013 рік
•  Росія — 600 одиниць 2С19 (450 у строю, 150 на зберіганні, станом на 2017 рік).^[8](Перевірено 16 серпня 2018) З 2013 року розпочато постачання модернізованих САУ 2С19М2. 1 лютого 2022 р. було отримано партію з 12 шт САУ 2С19М2.^[9]
•  Україна — 35 одиниць 2С19, станом на 2021 рік^[10]
•  Ефіопія — 10 одиниць 2С19, станом на 2013 рік

Бойове застосування

Отримала бойове хрещення під час Першої чеченської війни.

Російсько-українська війна

Російські установки САУ «Мста-С» були неодноразово зняті у серпні-вересні 2014 року на Маріупольському напрямку. Були ідентифіковані фото у Новоазовську.^[11][12]

Меморандум від 20 вересня до Мінського протоколу передбачав відведення гаубиць калібром 152-мм: 2С5 «Гіацинт-С», 2С3 «Акація», 2С19 «Мста-С», 2А65 «Мста-Б» на 33 км від лінії зіткнення^[13][14]. А «Комплекс заходів» на виконання Мінських угод від 12 лютого 2015 передбачав створення зони безпеки завширшки 50 км для артилерійських систем калібру 100 мм і більше^[15].

Колони САУ, зокрема новітньої російської модифікації 2С19М1, було зафіксовано під час боїв за Дебальцеве у лютому 2015 року. 2С19М1 були ідентифіковані під м. Перевальськ,^[5] смт Селезнівка,^[16] смт Михайлівка неподалік Алчевська.^[17]

Під с. Байрачки щонайменше одна установка була знищена українським контрбатарейним вогнем.^[18]

Використовуються обома сторонами під час вторгнення Росії в Україну.

27 березня 2022 року Збройні сили України здобули в бою із окупантами на Миколаївщині черговий трофей — самохідну артилерійську установку «Мста-С». Її транспортували до однієї з військових частин^[19].

Наприкінці серпня 2022 року спільними зусиллями українських захисників була знищена російська 2С19 «Мста-С» всього за 350 метрів від державного кордону в Харківській області (поблизу пункту пропуску «Гоптівка»)^[20].

В результаті наступу на початку вересня 2022 року в районі Ізюма на Харківщині, українська армія поповнилася сотнями одиниць трофейної російської техніки. Зокрема великою кількістю 152-мм самохідних артустановок «Мста-С», у тому числі модернізованих^[21].

Станом на 16 грудня 2023 року є візуальні докази втрати російськими військами 171 Мста-С (123 знищених, 11 пошкоджених, 2 покинутих і 35 захоплених) і 35 Мста-СМ2 (17 знищених, 2 пошкоджених і 16 захоплених).^[22].

Галерея

• Тактичні навчання 26-ї оабр у зоні ООС, 15 серпня 2018
• 
• 
• 
• 
• 
• 

Див. також

• PzH 2000
• Коаліція-СВ
• 2С21 «Мста-К»
• 2А65 «Мста-Б»
• Квітник (боєприпас)

Примітки

Посилання

• Мста-С 152 мм. Технические характеристики. ОАО «Уралтрансмаш». Архів оригіналу за 7 липня 2013. Процитовано 7 липня 2013.
• Модернизированная самоходная гаубица «Мста-С» под калибр 155 мм (2С19М1-155). ОАО «Уралтрансмаш». Архів оригіналу за 7 липня 2013. Процитовано 7 липня 2013.
• Передриенко А. (27 вересня 2013). В Нижнем Тагиле дебютировала модернизированная супер-гаубица 2С19М2. Вестник Мордовии. Архів оригіналу за 4 жовтня 2013. Процитовано 27 вересня 2013.
• 152-мм Самоходная гаубица 2С19М1 с автоматизированной системой управления наведением и огнем АСУНО. Уральский завод транспортного машиностроения. Архів оригіналу за 24 лютого 2014. Процитовано 16 лютого 2014.
• Артиллеристы Южного военного округа осваивают модернизированные самоходные гаубицы «Мста-С». Центр анализа мировой торговли оружием. 26 червня 2013. Архів оригіналу за 13 січня 2014. Процитовано 16 лютого 2014.
• Новейшая отечественная самоходка «Коалиция СВ» обзавелась надежным «другом». Вестник Мордовии. 20 січня 2014. Архів оригіналу за 5 лютого 2016. Процитовано 16 лютого 2014.
• Алексей Никольский. Россия вооружает Азербайджан. Газета «Ведомости». Архів оригіналу за 18 червня 2013. Процитовано 15 червня 2013.
• «Суперсамоходка» SP70 — крупнейшее поражение натовских оружейников. Вестник Мордовии. 29 січня 2014. Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 16 лютого 2014.
• «Лучшая в мире самоходка» оказалась тяжелой и слишком дорогой. Вестник Мордовии. 2 грудня 2013. Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 17 лютого 2014.
• Закаменных Г. И. (9 жовтня 2013). Создавая артиллерию будущего. Военно-промышленный курьер. Архів оригіналу за 4 березня 2014. Процитовано 17 лютого 2014.
• Самоходки «Коалиция СВ» и 2С19М2 — артиллерийские сенсации 2013 года. Вестник Мордовии. 24 грудня 2013. Архів оригіналу за 24 лютого 2014. Процитовано 17 лютого 2014.
• Российская самоходка XXI века «Коалиция-СВ» станет лучшей в мире. Вестник Мордовии. 8 грудня 2013. Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 17 лютого 2014.

п о р Бронетехніка Сил оборони України Танки Т-621 Т-64 (Т-64БВ · Т-64БМ «Булат»‍ · Т-64БМ2‍) Т-72 (Т-72АМТ‍ · Т-72Б3/Б3М1 · T-72EA2 · T-72M1/M1R2) Т-80 (Т-80БВ · Т-80БВМ1 · Т-80У1) Т-84 «Оплот»‍ PT-91 Twardy2 M-55S2 Challenger 22 Leopard 12 Leopard 22 (Strv 1222) M1 Abrams2 БМП, БМД та інші ББМ БМД-1 БМД-2 БМП-1 БМП-1ЛБ‍ БМП-2 БМП-3 M-80A2 Marder2 M2 Bradley2 CV 902 БТР БТР-60 БТР-70 БТР-80 БТР-82А1 БТР-3‍ БТР-4‍ БТР-7‍ МТ-ЛБ (МТ-ЛБ-С‍) БТР-Д ACMAT Bastion2 Bv 2062 BvS 102 FV103 Spartan2 (FV104 Samaritan2) FV4302 LAV II ACSV Super Bison[en]2 LAV 62 KTO Rosomak2 M1132 Saxon Patria Pasi2 Stryker2 TAB-71M2 VAB2 Valuk2 YPR-7652 БРМ БРДМ-2 БРМ-1К AMX-10 RC2 Fennek2 FV107 Scimitar2 БА, MRAP, IMV[en] Варта‍ Дозор-Б‍ Козак-2‍ Козак-2М‍ Новатор‍ Spartan‍ Cougar‍ Cobra‍ Shrek‍ HMMWV Mastiff2 Bushmaster PMV2 Wolfhound2 Husky2 M1224 MaxxPro BMC Kirpi2 FMTV2 M-ATV2 Mamba2 Oncilla2 Iveco LMV1, 2 ГАЗ «Тигр»1 САУ 2С1 «Гвоздика» 2С3 «Акація» 2С5 «Гіацинт-С» 2С7 «Піон» 2С9 «Нона» 2С17-2 «Нона-СВ»‍ 2С19 «Мста-С» 2С22 «Богдана»‍ PzH 20002 M1092 M2000 Zuzana2 Dana2 CAESAR2 AHS Krab2 РСЗВ RM-702 Буревій‍ M2702 HIMARS2 ТОС-1А «Солнцепьок»1 Самохідні ПТРК Конкурс Штурм-С ЗСУ, ЗРГК та ЗРК ЗСУ-23-4 2С6 «Тунгуска» Stormer HVM2 Gepard2 БРЕМ та ІМР БРЕМ-1 БРЕМ-4‍ VT-72B2 Bergepanzer 22 Biber2 КШМ 1В15 ПУ-12 ППРУ-1 СНАР-10 «Леопард» LPG WDS2 M7 BFIST M5772 ‍ — зброя української розробки та/або виробництва (див. шаблон) 1 — трофей захоплений у ЗС РФ, можливо інформація щодо використання в ЗСУ корегуватиметься. 2 — постачання у рамках термінової військової допомоги у зв'язку з російським вторгненням в Україну 2022 року, можливо інформація корегуватиметься

п о р Ракетне та артилерійське озброєння Сил оборони України Міномети 2Б11 2Б9 «Васильок» 2Б14 «Піднос» 2С12 «Сани» КБА-118 М60-16 «Камертон» КБА-48М УПІК-82 М120-15 «Молот» МП-120 Барс-8ММК БТР-3М2[1] LMP-2017[2] M60CMA[2] M224[2] 20N5[2] HM 16/HM 19[2] vz. 82 PRAM-L[2] 120 KRH 40[en] 120 KRH 92[2] Причіпні гармати і гаубиці Д-44[3] Д-48 МТ-12 М-46[2] Д-30* Д-20 2А36 «Гіацинт-Б» 2А65 «Мста-Б» 2Б16 «Нона-К»[4] M101[2] OTO Melara Mod 56[2] L118[2] M777[2] FH70[2] M114[2] САУ 2С1 «Гвоздика» 2С3 «Акація» 2С5 «Гіацинт-С» 2С7 «Піон» 2С9 «Нона» 2С19 «Мста-С» 2С22 «Богдана» 2С23 «Нона-СВК»[4] PzH 2000[2] M109[2] M2000 Zuzana[2] Dana[2] CAESAR[2] AHS Krab[2] РСЗВ БМ-21 «Град» БМ-27 «Ураган» БМ-30 «Смерч» 9К51М «Торнадо-Г»[4] Верба Буревій Вільха RM-70[2] TRG-230[2] M142 HIMARS[2] M270 MLRS[2] ТОС-1А «Солнцепьок»[4] Сівалка-ВМ8 Зенітна артилерія С-60[3] ЗУ-23-2 ЗСУ-23-4 2С6 «Тунгуска» Gepard[2] Безвідкатні гармати СПГ-9 Pvpj 1100[2] Танкові гармати Д-10Т[3] Д-56Т[ru][3] 2А46 КБА3 Гармати (гаубиці) САУ 2А31 2А33 2А37 2А44 2А51 2А64 Гармати бойових машин 2А28 2А42 (ЗТМ-2) 2А70 2А72 (ЗТМ-1) Снаряди DM121[2] M107[2] M795[2] M864[2] RAAMS[2] Керовані снаряди BONUS[2] M982 Excalibur[2] SMArt 155[2] Vulcano[2] Оперативно-тактичні ракети Точка-У MGM-140 ATACMS Block 1 (M39)  — зброя української розробки та/або виробництва * — в ЗСУ та НГУ ↑ дослідний зразок, на озброєння не прийнятий. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал ам заявлена, або вже поставлена, у рамках термінової військової допомоги у зв'язку з російським вторгненням в Україну 2022 року, можливо інформація корегуватиметься. ↑ а б в г станом на 2019 рік знято з озброєння. ↑ а б в г трофей захоплений у ЗС РФ, можливо інформація щодо використання в ЗСУ корегуватиметься.

п о р Сімейство Т-72 Танк Т-72 Т-72 Історія створення та розвитку Т-72 Модифікації та варіанти Т-72 Ліцензійне виробництво Т-72 Експлуатація та бойове застосування Т-72 Серійні модифікації Т-72 PT-91 Twardy M-84 Модернізовані варіанти Т-72 Т-72А Т-72Б Т-72БА Т-72Б3 M-84 M2001 M-95 Degman M-84A4 Snajper M-84D T-72M4CZ Т-72АГ[ru] Т-72УА[ru] Т-72УМ Т-72АМТ Танки на базі Т-72 або з використанням його елементів Об'єкт 187 Т-90 Т-90АМ PT-94 Goryl MBT Ex Зульфікар Каррар Тип 90-II MBT 2000/Аль-Халід/VT-1A Тип 98 Тип 99 MBT-3000/VT-4 TR-125 Машини на базі Т-72 та його варіантів БМПТ Об'єкт 781 Об'єкт 782 Об'єкт 787 Термінатор Термінатор-2 САУ Об'єкт 327[ru] 2С19 «Мста-С»* ТОС-1 «Буратіно» (БМ-1[ru]) AHS Krab ShKH Himalaya Raad-2 ЗСУ PZA Loara Інженерні машини (ІМР: ІМР-2 Об'єкт 032/033 «Клин-1»[ru] ІМР-3М[fr] IWT-72) (БМР: БМР-3[fr] БМР-3М[ru]) (БРЕМ: БРЕМ-1 Bram-72B WZT-3 WZT-3M VT-72 M84-AI) (МТУ: МТУ-72 МТУ-90 BLP-72 BLT-T-72 ESAB MHAB PMC-90 MG-20 Daglezja-G MT-72) БМП та БМВ БМО-Т БМТ-72 BTMP-84 ХТВ UK 172M SJ 09 Інше 1К17 «Сжатіє»[en]* Курсивом виділено дослідні зразки, що не пішли в серійне виробництво; * — шасі на базі компонентів Т-72 та Т-80