Ардуїн I (король Італії)
| Ардуїн I італ. Arduino лат. Arduin | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| 1002 — 1014 | ||
| Попередник: | Оттон III | |
| Спадкоємець: | Генріх II (імператор Священної Римської імперії)Генріх II | |
| Народження: | 955[1] Помбія, Провінція Новара, П'ємонт, Італія | |
| Смерть: | 14 грудня 1015 Fruttuariad, Сан-Беніньо-Канавезе, Провінція Турин, П'ємонт, Італія | |
| Поховання: | Fruttuariad | |
| Рід: | Іврейська династія | |
| Батько: | Dadone di Pombiad | |
| Шлюб: | Berthad | |
| Діти: | Arduino II d'Ivread | |
| | ||
Ардуїн I (італ. Arduino; бл. 955 — 14 грудня 1015) — король Італії у 1002—1014 роках.
Життєпис
Маркграф
Походив з династії Анскаридів. Син Дадо, графа Помбії, двоюрідного брата останнього незалежного італійського короля Адальберта I. Народився у 955 році. У 980 році після смерті батька успадкував графство Помбію. У 990 році отримав від свого родича Конрада маркграфство Іврею. У 991 році став графом Святого Латеранського палацу.
Втім невдовзі вступив у конфлікт з єпископами, які підтримували імператорську владу в Італії. У 997 році захопив Верчеллі, за що імператор Оттон III позбавив Арудїна прав на Іврейське маркграфство.
У 1000 році в Римі вів перемовини з папою римським Сильвестром II та імператором, проте не зміг домогтися відновлення своїх прав. Тому повернувся до Івпкї, звідки розпочав війну проти гібелінів. Зумів захопити міста Новару і Кома, а також частину П'ємонту. У відповідь Оттон III розпочав підготовку до боротьбу з Ардуїном, але раптово помер біля Риму 1002 року.
Король
У 1002 році в Павії Ардуїна було оголошено королем Італії та володарем усієї Ломбардії. Всі частина знаті та духівництва на чолі із Фрідрихом, архієпископом Равенни, виступили проти цього.
В свою чергу Генріха II, обраний королем Німеччини, також не визнав Ардуїна I королем Італії. Того ж року відправив проти останнього Оттона I, герцога Каринтії та маркграфа Верони. Втім Ардуїн I завдав йому поразки у битві біля річки Брента.
У 1004 році Ардуїн I стикнувся з великою потугою, з якою прийшов Генріха II. Усі союзники залишилися Іпрейського, а Генріх II сам коронувався королем Італії в Павії. Втім німці своїми злочинами та жорсткістю налаштували населення північної Італії проти себе.
Скориставшись відходом взимку 1005 року основних ворожих військ, Ардуїн I швидко повернув собі втрачену владу. В подальшому зберігав контроль на владу, незважаючи на призначення Генріхом II італійських канцлерів, проте ті були лише номінальними.
У 1014 році до Італії знову вдерся Генріх II, який захопив значну частину Ломбардії та Центральної Італії. Ардуїн I чинив запеклий спротив, але не зміг здобути вирішальної перемоги. Після коронування Генріха II у Римі як імператор Священної римської імперії, Ардуїн I уклав угоду, за якою зрікся італійської корони, натомість забезпечив володіння маркграфством Іврейським за своїм старшим сином.
У 1015 році Ардуї Іврейський помер в монастирі Фруттуарія.
Родина
Дружина — Берта, донька Отберта II д'Есте, маркграфа Мілану.
Діти:
- Ардуїн (д/н-1050), маркграф Івреї у 1015 році
- Оттон
- Гуйберт
Примітки
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118859269 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.d:Track:Q27302d:Track:Q36578
Джерела
- Arnaldi, Girolamo (1962). «Arduino, re d'Italia». Dizionario Biografico degli Italiani. 4. Rome: Istituto dell'Enciclopedia Italiana.
- Mino Milani: Arduino e il Regno italico, Istituto geografico De Agostini, Novara 1988.
- Ramella P., Yporegia — Ivrea e Canavese nel Medioevo, Ivrea, 1997.
|
|
