Альфонсо V (король Арагону)
У Вікіпедії є статті про інших людей з іменем Альфонсо.
| Альфонсо V | ||
 | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| 1416 — 1458 | ||
| Попередник: | Фернандо I | |
| Наступник: | Хуан II | |
| Народження: | 24 лютого 1396[1] або 1396 Медіна-дель-Кампо, Кастильська Корона | |
| Смерть: | 27 червня 1458[2][1] або 1458 Кастель-делль'Ово, Неаполь, Арагонське королівство | |
| Поховання: | Tomb of Alphonse V of Aragond | |
| Країна: | Кастильська Корона і Арагонське королівство | |
| Релігія: | християнство | |
| Рід: | Трастамара | |
| Батько: | Фернандо I[3] | |
| Мати: | Леонора Альбуркеркська[3] | |
| Шлюб: | Марія Кастильська, королева Арагона[3] | |
| Діти: | Фердинанд I, Maria of Aragond, Ferdinand of Aragond і Eleonorad[4] | |
| Нагороди: |   | |
| | ||
Альфо́нсо V (кат. Alfons el Magnanim;ісп. Alfonso V el Magnanimo; 1396— 27 червня 1458) — король Арагону, Валенсії, Майорки, Сардинії та Сицилії (1416-1458). Король Неаполю (1442—1458). Представник Трастамарського дому. Народився в Медіні, Кастилія. Син арагонського короля Фернандо I і альбуркеркської графині Леонори. Прізвисько — Великодушний (кат. el Magnanim
Біографія
Інфант
Альфонсо народився близько 1396 року в Медіні-дель-Кампо, Кастилія. Він був сином арагонського короля Фернандо I та його дружини, альбуркеркської графині Леонори.
Альфонсо здобув класичну освіту. У 1414 році отримав титул герцога Жирони і спадкоємця трону. У 1415 році призначається регентом Сицилійського королівства.
Король Арагону
В 1416 році після смерті батька став новим королем. Основою його політики було розширення в бік Середземномор'я. Спочатку відбулося приборкання Сардинії. У 1420 році відбулося захоплення Кальві на Корсиці.
У 1423 році було пограбовано Марсель у відповідь на дії Людовика III Анжуйского, графа Прованса на півдні Італії. Втім в цей час знать Арагону, Валенсії та Каталонії стали вимагати видалення кастильців з королівської адміністрації, підкреслювати свої особливі привілеї, відмовлялися сплачувати податки, необхідні королю.
У 1446 року відправив війська, які знову окупували Сардинію, яку у 1420-1430-х роках окупували генуезці при підтримці графства Прованс. У 1450 році сталося велике повстання селян на о. Майорці, у 1453—1454 роках тривало повстання у м. Пальма. Водночас почалися потужні виступи селян в Каталонії за скасування залежності. На деякий час король пішов на піступки, втім у 1456 році скасував рішення 1455 року, а у 1457 році відновив попереднє рішення. Водночас в містах графства Барселони точилася боротьба між королівською адміністрацію і місцевими магістратами.
Боротьба за Неаполь
Бездітна Неаполітанська королева Джованна II попросила допомоги у Альфонсо V у війні проти Людовика Анжуйського, пообіцявши його за це всиновити і зробити своїм спадкоємцем.
У жовтні 1420 року король висадився в Неаполі, отримав титул герцога Калабрії і спадкоємця Неаполітанського королівства. Тоді вдалося перетягнути на свій бік кондотьєра Муціо Аттендоло де Сфорца. Але 1423 року Альфонсо посварився з Джованною II, намагаючись її повалити. Незабаром між ними почалася війна. Арагонські війська при підтримці герцога Мілану Філіпо Марії Вісконті були вигнані з Італії, а Джованна II оголосила спадкоємцем Людовика III Анжуйського, а потім його брата Рене.
У 1432 році розпочав нову війну. У 1434 році король окупував більшу частину Неаполітанської держави. Після смерті неаполітанської королеви в 1435 році Альфонсо V розпочав війну проти Рене Анжуйського, спадкоємця Людовика III. Того ж року флот на чолі з королем зазнав поразки від генуезького флоту, потрапивши у полон. Після цього Генуя відправила Альфонсо своєму сюзерену — Філіпо Марії Вісконті. З останнім Альфонсо V вдалося потоваришувати і у 1436 році повернутися до Гаети на півдні.
У 1438 році Альфонсо V розпочав нову кампанію проти Рене Анжуйського, який захопив Абруццо і Кампанію. До 1439 року арагонцям вдалося захопити міста Аверса, Салерно, Беневенто, Манфредонья і Бітонто.
У 1442 році арагонці захопили весь південь Апеннінського півострова, і 1443 року Альфонсо V зайняв трон Неаполя. Він не був талановитим правителем, але італійці любили його, оскільки при ньому закінчилися усобиці і настав мир.
Він перевіз до Неаполя свій двір і переконав переселитися туди багатьох арагонських і сицилійських аристократів. Уклав союз з Венеційською республікою для боротьби з Генуєю, яка підтримувала Рене Анжуйського, що намагався захопити Неаполь.
Останні роки
З 1450 року став готуватися до захоплення Генуї. Водночас було укладено союз Мамелюцьким султанатом в Єгипті, що сприяло піднесенню міст королівств Неаполя і Валенсії. У 1451 році надав підтримку албанському князю Скандербегу, який визнав зверхність Альфонсо V.
Помер у 1458 році. Неаполітанський трон він заповів бастарду Фердинандо (Ферранте), а Арагон, Сицилію і Сардинію — молодшому брату Хуану, який був фактичним правителем цих земель при Альфонсо V.
Характеристика
Альфонсо V шанував людей науки і мистецтва, оточив себе розкішшю і уславився своїми любовними пригодами.
Сім'я
Докладніше: Трастамарський дім
- Батько: Фернандо I (1380—1416), король Арагону (1412—1416)
- Матір: Леонора (1374—1435), донька альбуркеркського графа Санчо
1. Дружина — Марія, донька Енріке III, короля Кастилії і Леону
Дітей не було
2. Коханка — Джиралдона Карліно
Діти:
- Фердинанд (1423—1494), король Неаполя у 1458—1494 роках
- Марія (д/н—1449), дружина Леонелло д'Есте, маркіза Феррари
- Леонора (д/н), дружина Маріано Марціано, герцога Скуілаче
Примітки
Джерела
- Mikaberidze, Alexander. Conflict and Conquest in the Islamic World: A Historical Encyclopedia. vol.1 (en anglès). ABC-CLIO, 2011, p. 69. ISBN 1598843370.
- Ernesto Pontieri, Alfonso il Magnanimo re di Napoli : 1435—1458, Napoli 1975.
- Emilio Sáez, Raoul Manselli und Walter Rüegg: Alfons I. (V.). In: Lexikon des Mittelalters (LexMA). Band 1, Artemis & Winkler, München/Zürich 1980, ISBN 3-7608-8901-8, Sp. 401—403.
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Альфонсо V (король Арагону)
Cawley, Charles, Aragon, kings, Medieval Lands database, Foundation for Medieval Genealogy
|
| |||||||||
| |||||||
